Кислоти

 Кислоти - це складні речовини, які складаються з атомів гідрогену з'єднаних з кислотними залишками.
Є такі види кислот - органічні й неорганічні H₂SO₄, H₃PO₄, HNO₃, H₂CO₃, HCL, HВт, HI, HCOOH, CH₃COOH ацетил саліцилова, пропіонова, масляна, валеріанова, капронова, пальмітинова, стеаринова та багато інших.

Класифікація кислот
За вмістом Оксигену
безоксигенові (HCl, H2S);
оксигеновмісні (HNO3).

Оксигеновмісні та безоксигенові кислоти Залежно від того, входить оксиген до складу кислотного залишку чи не входить, кислоти поділяються на оксигеновмісні та безоксигенові .
До найбільш вживаних оксигеновмісних кислот належать сульфатна (сірчана) кислота H ₂SO₄, нітратна (азотна) кислота HNO₃ і ортофосфатна (фосфорна) кислота H₃PO₄.
Оксигеновмісні кислоти можна розглядати також як гідроксиди (найчастіше неповні, або оксиди-гідроксиди) кислотних оксидів, тобто як продукти приєднання води до кислотних оксидів (ангідридів). їх зображають такою загальною формулою: n RxOy • m Н₂О, де x і y залежать від валентності кислотоутворюючого елементу, а n і m — від типу кислоти.
Наприклад:

SO₃ + Н₂О = SO₃ • Н₂О,
або
SO₂(ОН)₂ (Сульфатна кислота Н₂SO ₄)
Р ₂ О₅ + Н ₂ О = Р ₂ О ₅ • Н ₂ О, або 2РО ₂ (ОН) (Метафосфатна кислота НРО ₃ )

Р ₂ О ₅ + 3Н ₂ О = Р ₂ О ₅ • 3Н ₂ О, або 2РО(ОН) ₃ (Ортофосфатна кислота Н ₃ РО ₄ ).
Однак гідроксидами (чи оксидами-гідроксидами) кислоти звичайно не називають, а терміном гідроксид користуються тільки для назв основ (гідроксидів металів) і амфотерних гідроксидів.

Прикладом найбільш вживаних безкисневих кислот можуть бути хлоридна (хлороводнева, або соляна) кислота HCl, бромідна кислота HBr, сульфідна (сірководнева) Н ₂ S і інші кислоти.

За основності - кількість кислих атомів Гідрогену
Одноосновні (HPO3);
Двоосновні (H2SeO4, азелаїнова кислота);
Трьохосновні (H3PO4).

За силою Сильні - дисоціюють практично повністю, (HNO3);
Слабкі – дисоціюють частково, ( Н2СО3);

За стійкістю Стійкі (H2SO4);
Нестійкі (H2CO3).

За приналежністю до класів хімічних сполук Неорганічні (HBr);
Органічні (HCOOH);

За леткістю Леткі (H2S, HCl);
Нелеткі;

За розчинністю у воді
Розчинні (H2SO4);
Нерозчинні (H2SiO3);

Деякі розповсюджені кислоти
Неорганічні (мінеральні) кислоти

* Сульфатна кислота
* Хлоридна кислота
* Ортофосфатна кислота
* Карбонатна кислота
* Нітратна кислота
* Борна кислота
* Сульфітна кислота
* Сульфідна кислота
* Фторидна кислота
* Йодидна кислота
* Хлориста кислота
* Нітритна кислота
* Бромідна кислота
* Силікатна кислота


Органічні кислоти
* Мурашина кислота
* Оцтова кислота
* Лимонна кислота
* Молочна кислота
* Щавлева кислота
* Масляна кислота
* Аскорбінова кислота (вітамін C)
* Саліцилова кислота
* Лізергінова кислоти
* Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК)
* Азелаїнова кислота

Номенклатура Назви кислот найкраще виводити від міжнародних назв кислотних залишків. При цьому для кисневих кислот у випадку проявлення кислотоутворюючим елементом найвищої можливої валентності назва кислоти має закінчення -атна, наприклад:

HNO ₃ — нітратна кислота (азотна)
Н ₂ SO ₄ — сульфатна кислота (сірчана)
Н ₃ РО ₄ — фосфатна кислота (фосфорна)
Н ₂ СО ₃ — карбонатна кислота (вугільна)
Н ₃ ВО ₃ — боратна кислота (борна) Якщо ж кислотоутворюючий елемент проявляє в молекулі даної кислоти нижчу позитивну валентність, то назва кислоти має закінчення -итна або -ітна.
Наприклад:
HNO₂ — нітритна кислота (азотиста)
Н₂SO₃ — сульфітна кислота (сірчиста) Назви безкисневих кислот у таких випадках мають закінчення -идна або -ідна. Наприклад:
HCl — хлоридна кислота (хлороводнева, або соляна)
HI — йодидна кислота (йодоводнева)
HBr — бромідна кислота (бромоводнева)
H₂S — сульфідна кислота (сірководнева)
  Структурні формули При складанні структурних формул кислот слід мати на увазі, що кислотні атоми гідрогену в молекулах кисневих кислот зв'язані не безпосередньо з атомом кислотоутворюючого елементу, а через оксиген Це треба пам'ятати, бо є чимало кислот, основність яких не співпадає з кількістю атомів гідрогену у складі їх молекул. Так, до складу ацетатної кислоти (оцтової кислоти) входять чотири атоми гідрогену, хоч вона одноосновна. Останнє пояснюється тим, що в молекулі цієї кислоти тільки один атом гідрогену сполучений з атомом карбону через оксиген, а три атоми зв'язані безпосередньо з атомом карбону. Тому при дисоціації молекула ацетатної кислоти відщеплює лише один катіон гідрогену, який може заміщуватися катіоном металу з утворенням солі.
На відміну від оксигенових, у молекулах безоксигенових кислот кислотні атоми гідрогену зв'язані безпосередньо з атомами кислотоутворюючого елементу.

Властивості кислоти Кислоти являють собою рідини (H₂SO₄, HNO₃ та інші) або тверді речовини (H₃PO₄ та інші). Багато кислот добрі розчиняються у воді. Розчини їх кислі на смак, роз'їдають рослинні й тваринні тканини, змінюють синє забарвлення лакмусу на червоне.
HВr Бромідну кислоту використовують при опіках (запалення вуха), промивають рани.
HCL Хлоридна кислота - безбарвна рідина. Концентрована хлоридна кислота містить близько 37% хлороводню й у вологому повітрі "димить". Застосовують для добування її солей (хлориду барію, хлориду цинку тощо). При травленні в харчовій промисловості, у медицині - для пониження застосування для пониження кислотності шлунку, як реагент використовують в усіх хімічних лабораторіях.
 HCOOH Мурашина кислота - безбарвна рідина з різким заходом, кипить при 101^oС. Розчиняється у воді в будь- яких пропорціях. Викликає опіки на шкірі. Міститься у виділеннях залоз мурашок, а також у деяких рослинах (у листі кропиви). Мурашину кислоту широко використовують у хімічній промисловості як відновник при синтезі органічних речовин, а також для добування щавлевої (оксалатної кислоти) у харчовій промисловості - як консервуючий і дезинфікуючий засоби, у медицині - як засіб розтирання при ревматизмі. CH₃COOH Оцтова кислота - безбарвна рідина з різким заходом. При t, нижчій за +16 ^oС , вона твердне у вигляді кристалів. Розчиняється у воді при будь- яких пропорціях 3-9%. Застосовують для виробництва пластичних мас, різних барвників, лікарських речовин, штучного волокна.
 Сульфатна кислота – H₂SO₄.Хімічно чиста сульфатна кислота являє собою важку безбарвну маслянисту рідину. Продається звичайно її 96,5 % - ний водний розчин густиною 1,84 г/см³ або так званий «олеум», тобто розчин SO₃ в H₂SO₄. У воді H₂SO₄ розчиняється дуже добре (змішується з водою в необмежених кількостях). При цьому виділяється тепло, і розчин дуже сильно нагрівається (навіть до кипіння води). Тому при додаванні води до концентрованої сульфатної кислоти остання розбризкується внаслідок швидкого перетворення води в пару. Через це при розведенні концентрованої H₂SO₄ треба кислоту вливати у воду (а не навпаки!) тонким струменем при старанному розмішуванні розчину скляною паличкою. Виділення тепла обумовлюється утворенням гідратів H₂SO₄ • H₂O, H₂SO₄ • 2H₂O і ін.
Концентрована H₂SO₄ активно вбирає вологу, завдяки чому її часто застосовують для висушування газів, які хімічно не взаємодіють з нею. Концентрована сульфатна кислота руйнує рослинні і тваринні організми, і працювати з нею слід дуже обережно. Якщо кислота попаде на шкіру, її треба негайно змити великою кількістю води і промити уражене місце розведеним розчином амоніаку. Сульфатна кислота руйнує також багато органічних речовин, зокрема вуглеводи — дерево, папір, бавовняні тканини, цукор тощо. Руйнування цих речовин обумовлюється тим, що концентрована сульфатна кислота віднімає від них водень і кисень у вигляді води, а вуглець залишається у вигляді пористого вугілля. Обвуглювання цукру, наприклад, можна схематично зобразити таким рівнянням:

C₁₂H₂₂O₁₁ + (nH₂SO₄) → 12C +11H₂O (nH₂SO₄)

 Хімічні властивості кислот

Хімічні властивості кислот визначаються їх відношенням до основ і основних оксидів. Найбільш характерною властивістю їх є здатність вступати з основами в реакції нейтралізації.
Наприклад:

HCl + NaOH = NaCl + H₂O
3H₂SO₄ + 2Al(OH)₃ = Al₂(SO₄)₃ + 6Н₂О З основними і амфотерними оксидами кислоти теж утворюють солі:
2HNO₃ + MgO = Mg(NO₃)₂ + H₂O
3H₂SO₄ + Al₂O3 = Al₂(SO₄)₃ + 3H₂O Крім того, кислоти взаємодіють і з активними металами (що стоять в електрохімічному ряду напружень лівіше від гідрогену) з утворенням солі і виділенням водню (з нітратної кислоти водень не виділяється).
Наприклад:
2HCl + Zn = ZnCl₂ + H₂
3H₂SO₄ + 2Al = Al₂(SO₄)₃ + 3H₂  

Одержання

_{Кислоти, як і основи, можна добувати різними способами.}

_{1. Безпосереднім сполученням ангідридів з водою:}

SO₃ + Н₂О = Н₂SO₄
N₂O₅ + Н₂О = 2HNO₃

Цим способом можна одержувати кислоти тільки в тому випадку, коли ангідрид безпосередньо взаємодіє з водою. При цьому слід мати на увазі, що при одержанні деяких кислот залежно від умов одна молекула ангідриду може реагувати з одною, двома і більше молекулами води. Внаслідок цього молекула утворюваної кислоти може містити різну кількість атомів гідрогену і оксигену, хоч валентність кислотоутворюючого елементу залишається тою ж самою. Якщо кислота утворюється внаслідок взаємодії одної молекули ангідриду з одною молекулою води, то до назви кислоти додається префікс мета-, а коли на одну молекулу ангідриду припадає дві або три молекули води, то додається префікс орто-.
Наприклад:

Р₂О₅ + H₂O = 2НРО₃ метафосфатна кислота
Р₂О₅ + 3Н₂О = 2Н₃РО₄ ортофосфатна кислота

2. Взаємодією кислот з солями. Цим способом можна користуватися тоді, коли одержувана кислота є леткою або нерозчинною.
Наприклад:

Н₂SO₄ + 2NaCl = Na₂SO₄ + 2HCl (при нагріванні)
H₂SO₄ + Na₂SiO₃ = Na₂SO₄ + H₂SiO₃

3. Безоксигенові кислоти можна одержувати як їх витісненням з солей іншими кислотами, так і безпосереднім сполученням елементів з наступним розчиненням одержуваних кислот у воді.
Наприклад:

FeS + 2HCl = FeCl₂ + H₂S
Н₂ + Cl₂ = 2HCl

В техніці для добування хлоридної кислоти користуються останнім способом.