Опис досвіду

"Впровадження інноваційних форм навчання, як засіб  активізації  пізнавальної активності у процесі вивченні хімії".

ВСТУП

« Я думаю, що хіміки – це ті, хто насправді розуміє світ.

Цей великий світ – справа хіміків»

( Л. К. Полінг )

«Можна не любити хімію, але прожити без неї сьогодні й завтра неможливо»

 (О. М. Нефедов )

Світ, що нас оточує – розмаїтий і загадковий. Наука поступово розкриває його таємниці . Хімія в цьому процесі відіграє дуже важливу роль. Вона вивчає речовини, їх перетворення та різноманітні явища, що супроводжують ці перетворення.

Хімія – чарівний і захопливий світ метаморфоз. Вона займає одне з перших місць у сучасному науково-технічному процесі. Із повітря й води, вугілля й нафти, горючих газів і деревини, різноманітних руд і мінералів хіміки створюють такі речовини й матеріали, яких немає в природі.

Видатний психолог ХХ століття Л.С.Виготський наочно охарактеризував ситуацію різних способів навчання, запитавші: ”Що важливіше – нагодувати з ложки дитину чи навчити її їсти?”. Щоб навчити дитину мислити, треба навчити її діяти, причому діяти з навчальним матеріалом свідомо. Дослідження останніх десятиріч переконливо свідчать, що діалогічна форма спілкування вчителя з учнями між собою в умовах колективної пошукової діяльності дає можливість розвивати не тільки мислення дитини, а й навчити її спілкуватися, оволодіти способами співпраці в процесі розв’язання навчальних завдань.

Сьогодні складно не погодитися з тим, що вчителі хімії, які працюють  за сучасними програмами, стикаються із ситуацією, коли, навіть учні сьомого класу вже через кілька місяців після початку вивчення нового предмета хімії, втрачають інтерес до нього, не хочуть учитися, докладаючи належних зусиль.

Магічне слово «хімія», у якому сховано так багато таємного, чарівного, надприродного, що бентежить розум учнів п’ятих, шостих класів, має зовсім інший зміст для семикласника.

Одна з причин втрати інтересу до предмета – це невідповідність низки традиційних прийомів навчання для нинішніх школярів. Навряд чи сьогодні знайдеться вчитель, що не намагається вирішити цю проблему. Навчально – виховний процес організований оптимально, якщо учнів не виховують, а створюють умови для виховання, не вчать, а створюють умови, у яких він вчиться. Очевидно, що організація таких умов навчання тісно пов’язана з розвитком відповідної мотивації. Ця мотивація повинна бути заснована на потребах.

Першого в житті уроку хімії школярі очікують з великим інтересом і ніколи не розчаровуються. Перші досліди на певний час перетворюють учителя-хімії  на мага; його слухають уважно, слідкують за кожним жестом, хочуть у нього вчитися. Дуже важливо, зберегти цей інтерес. Викладати хімію так, щоб було цікаво на кожному уроці, можливо лише за умови постійного поповнення й оновлення багажу власних хімічних знань, добираючи цікаві факти та новинки науки, повідомляючи інформацію, якої немає в підручнику.

Гіпотеза дослідження: Традиційна школа вбачає свою мету в удосконаленні інформаційно-рецептурної системи навчання й не дає можливості повною мірою розвивати інтелектуальний потенціал особистості, в ній продовжує панувати не розумово-діяльнісний, а традиційний знаннєво-інформаційно-рецептурний підхід, який адресується пам'яті учня, а не об'єднує особистісні знання та уміння у природовідповідну цілісну систему. Але згадаймо Едісона, який говорив, що "найважливіше завдання цивілізації — навчити людину мислити".

У зв'язку з цим, сучасні вимоги до уроку висувають перед учителем завдання поступового розвитку особистості шляхом включення її в активну пізнавальну діяльність.

Вчитель – це професія неординарна. Особливість цієї професії полягає в тому, що вчитель не працює шаблонно, за заготовленими наперед алгоритмами. Кожна педагогічна ситуація унікальна, неповторювана. Адже добре відомо, що копіювання, навіть, найвдалішого уроку проведеного в іншому класі чи уроку колеги може виявитись вкрай невдалим. Тобто робота вчителя завжди вимагає творчого підходу.

Комплекс завдань з якими щодня стикається вчитель містить досить багато різних за характером задач, які стосуються навчання, виховання та розвитку учнів. І всі ці завдання необхідно розв’язати найбільш ефективно, щоб побудувати найкращий варіант навчально-виховного процесу.

Актуальність теми. На сьогоднішній день широкодоступними стали такі джерела інформації, як телебачення та Інтернет. Ці джерела інформації надають можливість засвоювати інформацію без особливих зусиль – формально. При цьому увімкненим лишається лише зорове та слухове сприйняття, й практично повністю відсутнє осмислення одержаної інформації. В учнів впав інтерес до читання книг. Крім цього, сучасний школяр навіть не нама­гається самостійно розширити коло знань. Він вважає, що знає достатньо, щоб відповісти на пев­ну кількість запитань з хімії і навіть вирішити за­дачу середньої складності. Учні вважають, що знання можна здобувати без особливих зусиль. Тому саме в такій ситуації виникає необхідність розвивати мислення учнів, пробудити інтерес до предмету та здобуття знань. Зважаючи на таку ситуацію однією із актуальних тем сьогодення є "Впровадження інноваційних форм навчання, як засіб  активізації  пізнавальної активності у процесі вивченні хімії".

С. Л. Рубінштейн, характеризуючи психологічну природу розумового процесу, вказував: “Мислити людина починає, коли в неї виникає потреба щось зрозуміти. Мислення зазвичай починається з проблеми чи запитання, з подиву чи нерозуміння, з протиріччя.” [10]

Тому, саме проблемний підхід до навчання активізує процеси мислення, розвиває пізнавальний інтерес в учнів.

Провідною ідеєю досвіду є глибоке засвоєння навчального матеріалу й осмислення його на уроці хімії, формування міжособистісних відносин в учнів, навчання радістю, успіхом, удачею під час пошуку й розв’язанні проблемних питань.

Система роботи з розвитку інтересу учнів до навчання грунтується на таких положеннях: теорія діяльності (Л. С. Виготський, А. Н. Леонтьєв), теорія розвитку пізнавального інтересу (Т. І. Шамова, А. Л. Маркова), педагогіка колективних справ, педагогіка співробітництва (В. О. Сухомлинський), технологія диференційованого та міжпредметного навчання, емоційно-психологічне спілкування, особистісно орієнтований підхід до навчання.

Використовуючи, зокрема, багатий спадок психологічної школи Л.С.Виготського, за основу навчальної технології береться ідея не засвоєння, а народження й становлення в процесі розумової діяльності учня того чи іншого наукового поняття як частини цілісної системи, що відображує сутність явищ природної або соціальної дійсності в усьому різноманітті взаємовідношень.

Предмет дослідження активізація пізнавальної діяльності на уроках хімії

Обєкт дослідження інноваційні форми  навчання

РОЗДІЛ І НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТА МЕТОДИ РОБОТИ

Нове треба створювати в поті чола, а старе саме продовжує існувати і твердо тримається на милицях звички.

О. Герцен

1.1.Поняття педагогічної інновації

Одним із шляхів модернізації освітньої системи України постає упровадження в навчальний процес інноваційних педагогічних технологій і методів.

Слово інновація має латинське походження і в перекладі означає оновлення, зміну, введення нового. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу. Інновацію можна розглядати як процес (масштабну або часткову зміну системи і відповідну діяльність) і продукт (результат) цієї діяльності. Таким чином, інноваційні педагогічні технології як процес - це «цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів» (І. Дичківська). У значенні продукту діяльності визначимо інновацію як оригінальні, новаторські способи та прийоми педагогічних дій і засоби.

Педагогічну інновацію розглядають як особливу форму педагогічної діяльності і мислення, які спрямовані на організацію нововведень в освітньому просторі, або як процес створення, упровадження і поширення нового в освіті. Інноваційний процес в освіті - це сукупність послідовних, цілеспрямованих дій, спрямованих на її оновлення, модифікацію мети, змісту, організації, форм і методів навчання та виховання, адаптації навчального процесу до нових суспільно-історичних умов.

Проблема інноватики в освітній системі актуалізувалася після набуття-Україною-незалежності"- що - було викликано - наступними чинниками:

- нові соціально-економічні перетворення обумовили необхідність корінних змін в організації системи освіти, методології і технології організації педагогічного процесу в навчальних закладах різного типу (гімназії, ліцеї, коледжі та ін.) і потребу підготовки нової плеяди науково-педагогічних та педагогічних кадрів;

- посилилася тенденція гуманітаризації змісту освіти, з'явилися нові навчальні дисципліни та стрімко виникла потреба в викладачах, які б могли забезпечити творчий, інноваційний підхід до реалізації цих тенденцій;

- на відміну від умов жорсткої регламентації змісту і організації навчального процесу у радянський період в оновлюваній національній школі викладач отримав можливість творення власної педагогічної лабораторії, що, безперечно, вимагає набуття досвіду інноваційної діяльності;

- бурхливі зміни в інформатизації суспільства активізувати потребу оновлення інформаційно-освітнього середовища.

Д.С. Мазоха та Н.І. Опанасенко зазначають, що педагогічна професія вимагає особливої чутливості до постійно оновлюваних тенденцій суспільного буття, здатності до адекватного сприйняття потреб суспільства і відповідної корекції навчально-виховної діяльності. Особливу значущість має ця здатність за теперішньої постіндустріальної, інформаційної доби, яка потребує багатьох принципово відмінних від попередніх навичок, умінь і відповідного мислення.

Дослідники проблем педагогічної інноватики (О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін.) намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове. Зокрема, В. Загвязинський вважає, що нове у педагогіці - це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розв'язувати завдання виховання та освіти.

Цілий ряд авторів, зокрема й В. Кукушкіна, вважають, що будь-яка педагогічна технологія повинна відповідати деяким основним методологічним вимогам (критеріям технологічності):

·        Концептуальність. Кожній педагогічній технології повинна бути притаманна опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, психологічне, дидактичне та соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітньої мети.

·        Системність. Педагогічній технології мають бути притаманні всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв'язок всіх його частин, цілісність.

·        Можливість управління. Передбачає можливість діагностичного цілепокладання, планування, проектування процесу навчання, поетапну діагностику, варіювання засобами та методами з метою корекції результатів.

·        Ефективність. Сучасні педагогічні технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами й оптимальними за витратами, гарантувати досягнення певного стандарту освіти.

·        Відтворюваність. Можливість використання (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших ідентичних освітніх закладах, іншими суб'єктами.

·        Візуалізація (характерна для окремих технологій). Передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювавальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників.

Школа як один із найважливіших інститутів соціалізації людини, підготовки молоді до ролі активних суб'єктів майбутніх суспільних процесів повинна бути винятково уважною як до нових реалій і тенденцій суспільного розвитку, так і до нововведень у сфері змісту, форм і методів навчання і виховання. Відповідно інноваційність має характеризувати професійну діяльність сучасного учителя.

Нововведення (інновації) не виникають спонтанно, а постають результатом системних наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду. Стрижнем інноваційних процесів в освіті є упровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику, вивчення, узагальнення і поширення передового вітчизняного та іноземного педагогічного досвіду.

Рушійною силою інноваційної діяльності є педагог як творча особистість, оскільки суб'єктивний чинник є вирішальним під час пошуку, розробки, упровадження і поширення нових ідей. Творчий викладач, учитель, вихователь має широкі можливості і необмежене поле для інноваційної діяльності, оскільки на практиці може експериментувати і переконуватися в ефективності методик навчання, коригувати їх, здійснювати докладну структуризацію досліджень навчально-виховного процесу, пропонувати нові технології та методи навчання. Основна умова такої діяльності - інноваційний потенціал педагога.

Інноваційний потенціал педагога - сукупність сощокультурних і творчих характеристик особистості педагога, який виявляє готовність вдосконалювати педагогічну діяльність, наявність внутрішніх засобів та методів, здатних забезпечити цю готовність (Д.С. Мазоха, Н.І. Опанасенко).

Наявність інноваційного потенціалу педагога визначають наступні чинники:

- творча здатність генерувати нові ідеї;

- високий культурно-естетичний рівень, освіченість, інтелектуальна глибина і різнобічність інтересів;

- відкритість особистості педагога новому і сприйняття різних ідей, думок, поглядів, концепцій, що базується на толерантності особистості, гнучкості та широті мислення.

Процес упровадження педагогічних інновацій, творчий пошук суттєво залежать від морально-психологічного клімату у колективі, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних та естетичних умов праці. В організації інноваційних пошуків важливим є вибір актуальної науково-педагогічної теми, чітке формулювання мети і завдань творчої діяльності як усього колективу, так і кожного педагога зокрема, оптимальний розподіл і корпорація праці.

Процес упровадження інновацій доцільно розподілити на основні етапи, врахувавши теоретичну та практичну підготовку вчителів. На підставі всебічного аналізу необхідно своєчасно коригувати темп та зміст оновлення педагогічного процесу, накреслюючи нові перспективи роботи.

Інноваційна спрямованість визначається критеріями педагогічних інновацій , до яких відносять:

а) новизну, що дає змогу визначити рівень оригінальності досвіду. Розрізняють абсолютний, локально-абсолютний, умовний, та суб'єк­тивний рівні новизни;

б) оптимальність, яка сприяє досягненню високих результатів за найменших витрат часу фізичних і розумових сил учасників педагогічного процесу;

в) результативність та ефективність, що означає певну стійкість позитивних результатів у діяльності викладача;

г) можливість творчого застосування нових результатів у масовому досвіді, що передбачає придатність апробованого досвіду для масового упровадження в навчальних закладах.

Інновації конкретизуються як у цілісній конструкції педагогічного процесу, так і у кожному конкретному його елементі:

- цільова складова впливає на структуру і зміст навчального плану та програми як окремої дисципліни, так і усього комплексу навчальних дисциплін, орієнтує на певний прогнозований педагогічний результат;

- змістова складова впливає на зміст та структуру як окремих навчальних дисциплін, так і на освіту в цілому;

- оцінна складова впливає на зміст, методи, форми контролю і оцінювання навчально-пізнавальної діяльності студентів.

На думку Н.В. Якси, інноваційну діяльність можна вважати ефективною, якщо нововведення пройшло всі стадії вище викладеного "життєвого циклу" .

Якщо звертатися до джерел поняття "технологія", то ми повинні зафіксувати, що воно походить із двох грецьких слів - мистецтво, майстерність і слово, навчання. Таким чином, технологію можна визначити як усвідомлене практичне мистецтво, усвідомлена майстерність.

Порівнюючи традиційну та інноваційну освіту, які сьогодні паралельно існують в Україні, І. Зязюн зробив висновки, традиційна система навчання є безособистісною, "бездітною... без людською". У ній "людина... постає... об'єктом, яким можна керувати за допомогою зовнішніх впливів, загальних стандартів і нормативів".

Не всі згідні з цією оцінкою. Але всі серед головних недоліків традиційної системи навчання називають: авторитарний стиль керівництва; домінування пояснювально-ілюстративного типу навчання і репродуктивної діяльності учнів; перевагу фронтальної роботи, обмеженість діалогічного спілкування; породжені цими факторами невміння і небажання дітей учитися; відсутність у них поцінування освіти, самоосвіти (саморозвитку).

Найщиріші прагнення щось змінити розбиваються об сутність системи: в її основі психологічні процеси, які покликані формувати людину із заданими властивостями. Чого очікує учень від школи? Задоволення пізнавальних інтересів, можливості самоствердження, самореалізації. Принаймні до того часу, як дитина пішла до школи, вона була суб'єктом власної діяльності: сама обирала гру, учасників, місце, час тощо. Але в школі... На що зорієнтований учитель? На обов'язкове виконання програми. Яка визначає не тільки однаковий зміст, обсяг, а й навіть темп засвоєння інформації та способи її обробки. Таким чином, маємо невідповідність психологічних установок, які неминуче породжують конфлікт. Він існував завжди. Але в останні десятиліття набув ознак системності.

Крім того, ще всередині минулого століття на Заході забили тривогу: учень не готовий до життя в новому суспільстві. Він, винесли присуд менеджери великих компаній, не здатний сам учитися, не вміє працювати з інформацією (шукати її, обробляти, переводити з однієї знакової системи в іншу). "Технології завтрашнього дня, - пише О. Тоффлер, - потребують не мільйонів... людей, готових працювати в унісон на безконечно монотонних роботах, не людей, котрі виконують накази, не зморгнувши оком... а людей, котрі можуть приймати критичні рішення, котрі можуть знаходити свій шлях у новому оточенні, котрі достатньо швидко встановлюють нові стосунки в реальності, що швидко змінюється. Світ заговорив про компетентності як спроможність особистості застосовувати засвоєні знання й набуті уміння у нестандартних ситуаціях, "готовність і уміння діяти", здатність до саморозвитку".

Однак компетентності - зазначає О. Савченко, - складно формувати, а складніше вимірювати, але без цього якісна шкільна освіта у XXI столітті неможлива. Значить, потрібно крок за кроком переборюючи власну інертність і неготовність освітнього середовища до сприйняття інновацій, долати шлях від орієнтації на предметні знання до оволодіння надпредметними уміннями, формуючи, так чином, в учня внутрішню готовність прийняття рішень, застосування набутих знань у будь-яких ситуаціях. І головною дійовою особою у цьому процесі стає учень. "Освіта XXI століття, - це освіта для людини. ЇЇ стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості яка здатна до самоосвіти і саморозвитку вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни".

РОЗДІЛ ІІ АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ ХІМІЇ

2.1. Активізація пізнавальної діяльності

Активізація пізнавальної діяльності стимулює інтерес, зацікавленість до предмета, посилює прагнення вчитися, розвивати свої здібності, посилює самостійність, ініціативність учня, сприяє формуванню майбутніх професійних інтересів, розширенню світогляду людини, підвищенню інтелектуального та культурного рівня розвитку особистості.

При цьому відновлюється природний процес пізнання, використовуваний у навчальній системі. Принципово змінюється позиція й роль учителя, який з інформатора (джерела знань) та розв'язника (який вказує, як саме використовувати знання, в який спосіб розв'язувати задачі) перетворюється на стимулятора розумової діяльності, допомагаючи оволодівати способами пізнання. У такому випадку однаковою мірою використовується творчий потенціал як учня, так і вчителя.

На сучасному етапі важливим для учителя (і для учителя хімії зокрема ) є формування не суми знань, а потреби та вміння учнів організовувати свою діяльність з відображенням оточуючого світу мовою хімії ; розвивати стійкий інтерес до пізнання та навчання.

Набуту учнями суму знань не слід ототожнювати з рівнем розвитку учня. Розумовий розвиток тісно пов'язаний з діяльністю, з процесом активного пізнання. Тому все. що стимулює цю діяльність, безпосередньо відповідає процесу поступового розвитку мислення.

Саме тому метою  навчання хімії є формування ключових компетентностей учнів які необхідні для соціалізації та творчої самореалізації особистості,яка розуміє природничо-наукову картину світу, має екологічне мислення і поведінку та є громадянином демократичного суспільства.

Сьогоднi, як нiколи ранiше,перед школою стоїть проблема виховання свiдомої людини з достатньо сформованими компетентностями, якi дають їй змогу успiшно виконувати будь-якi життєві та соцiальнi ролi, бути творцем свого життя, активно iнтегруватися в  українське та европейське суспiльство. Очевидною є необхiднiсть переорiентацiї навчання знакопичення певної суми знань як таких на розвиток життєво важливих  навичок, компетенцiй. Саме компетенцiї допоможуть випускнику адаптуватися в дорослому життi, бути мобiльним на ринку працi.

Компетенцiя -  це певний  рiвень розвитку особистостi учня, що не   зводиться  лише до сукупностi знань, умiнь i навичок.Традицiйна освiта, основу якої становлять знання, умiння i навички, поступається мiсцем новiй, в основi якоi- формування компетентностi, що передбачає мобiльнiсть знань, гнучкiсть методiв i критичнiсть мислення.

       Компетентнiсть- це володiння людиною вiдповiдною компетенцiею, яка включае  мобiльнi знання, критичнее мислення та дiєвi методи. До ключових компетентностей, що характеризують цiлiсну особистiсть, вiдносять:

-соцiальнi вмiння( брати вiдповiдальнiсть, приймати рiшення, робити вибiр, безконфлiктно спiвicнувати);

-комунiкативнi вмiння( знаходити спiльну мову, спiлкуватися);

-iнформацiйнi вмiння( здобувати, опрацьовувати, використовувати iнформацiю);

-саморозвитку, самоосвiти( готовнiсть постiйно навчатися);

-загальнокультурнi( оволодiння досягненнями культури);

-продуктивної творчої дiяльностi( готовнiсть, потреба у творчостi).

        Засобами хiмiї можна розвинути самоосвiтнi( навчальнi ) компетенцiї. Складовi

самоосвiтньої компетенцiї:

-навчально-органiзацiйнi вмiння(робота з алгоритмом, самоконтроль, самооцiнка, вмiння працювати в колективi );

-навчально-iнформацiйнi вмiння( робота з пi дручником, сайтами, складання плану, рецензiї, конспекту, проведення спостереження, експерименту );

-навчально-комунiкативнi вмiння( володiння мовою,увагою,прийомами запам’ятовування)

-навчально-iнтелектуальнi вмiння( аналiз, синтез, порiвняння, систематизацiя, класифiкацiя, виконання творчих завдань ). 

         У чиннiй програмi ключовi компетентностi визначенi рубриками-обгрунтовує, застосовує знання, розпiзнає,пояснює, порiвню, робить висновки. Я вважаю, що успiшнiсть та ефективнiсть формування компетентностей в учнiв залежить вiд форм та методiв органiзацiї навчального процесу.Тому акцент роблю на тi технологiї навчання, в основi яких творча спiвпраця, iнтерактивне спiлкування всiх учасникiв уроку. Як вчитель може навчи ти всiх i кожного? Напевно, за рахунок правильного пlдбору форм навчання - iндивiдуальної, групової, фронтальної.

Вивчення хімії  треба спрямувати на виконання таких завдань:

·                   Розвиток особистостей учня,його природних задатків,інтелекту,пам’яті та здатності до самоосвіти;

·                   Формування наукового світогляду учня на основі засвоєння системи знань про речовини та їх перетворення, основні хімічні закони та теорії, методи наукового пізнання;

·                   Формування життєвої та соціальної компетентності учня,його екологічної культури, навичок безпечного поводження з речовинами у побуті та на виробництві;

·                   Розкриття ролі хімії в розвитку суспільного господарства та забезпечення добробуту людини.

2.2.Пізнавальна діяльність учнів

Пізнавальний інтерес не розвивається на пустому місці. Працездатність повинна підтримуватись емоційним задоволенням від пізнання нового. Створити позитивний фон і настрій до навчання можна:

- використовуючи під час уроків гарно оформлені, яскраві опорні та узагальнюючі схеми (див. схему "Амінокислоти");

- згадуючи цікаві факти з історії науки або життя видатних людей;

- влаштувавши на уроці перегляд фрагменту кінофільму (відеофільму);

- повідомляючи про новини у галузі хімії або інших наук;

- використовуючи музичний супровід до виконання письмового завдання;

- запропонувавши відгадати або скласти кросворд, ребус, загадку;

- продемонструвавши цікавий дослід.

Але важливо, щоб мотивація "мені цікаво" підкріплювалась мотивацією "мені це потрібно". Лише тоді в учня сформується стійке переконання в тому, що він робить необхідну справу. Тільки на цьому етапі він буде отримувати задоволення від самого процесу діяльності, буде прагнути до самостійного пізнання. Тому всі методи та методичні прийоми, що стимулюють цей процес, створюють умови для інтелектуального розвитку особистості. До них можна віднести елементи пошукового пізнання (розв'язання проблемних питань, розв'язування розрахункових задач складання узагальнюючих опорних схем), проведення нестандартних (нетипових) уроків (урок-лекція, міжпредметні семінари, уроки-конференції), інтелектуальні ігри. Підготовка до таких уроків передбачає свідому копітку працю учня. Пізнавальні проблеми характеризуються застосуванням раніше засвоєних знань для одержання нових (визначення істотних ознак нового поняття, порівняння, виявлення причини явища, висування гіпотез тощо). Постановка таких проблем можлива на кожному уроці, оскільки матеріал нової теми завжди спирається на раніше вивчений.

В основі пошукового пізнання лежить інформаційно-пізнавальна суперечність. Характерна особливість полягає у тому, що її елементами є істинні, але, на перший погляд, суперечливі судження, інформація, що потребують узгодження, пояснення. Усвідомлення суперечності збуджує пізнавальний інтерес, активізує мислення. Як писав відомий психолог Рубінштейн, важливо, щоб людина, зіткнувшись із суперечливими фактами, що породжують запитання, здивувалась, "емоційно загорілася цим запитанням, щоб незрозуміле викликало в неї емоцію здивування, щоб людина доводила до кінця мислительну роботу, незважаючи на труднощі, що стоять на її шляху".

Ефективна організація навчання в сучасній школі пов’язана з постійною активізацією пізнавальної діяльності учнів. Крок за кроком необхідно переорієнтовувати дітей від запам’ятовування до розуміння, від пасивного прослуховування до активного пошуку відповідей.

Визначають три рівні пізнавальної діяльності учнів:

∙ відтворююча - пізнання зв’язків між явищами та процесами у змінених ситуаціях, умовах;

∙  інтерпретуюча - пізнання зв’язків;

∙ творча - характеризується інтересом і прагненням не тільки глибоко проникнути в суть явищ, які вивчаються, а й знайти для цього новий спосіб.

Пізнавальна діяльність може мати пошуковий і дослідницький характер. Учень повинен вірити у свою здатність розв’язувати пізнавальні завдання. Пізнавальна діяльність не можлива без розвитку та використання                 пізнавальних здібностей. Термін ,,пізнавальні здібності’’ за трактуванням сучасної психології – це сенсорні здібності (сприйняття предметів та їх зовнішніх властивостей) плюс інтелектуальні здібності, які забезпечують продуктивне оволодіння і оперування знаннями.

Щоб активізувати пізнавальну діяльність, розбудити пізнавальні здібності, необхідно розвивати пізнавальний інтерес. Це складна задача, від розв’язання якої залежить ефективність учбової діяльності школярів. Педагоги і психологи   розробили загальні підходи до формування пізнавального інтересу учнів. Доведено, що інтерес виявляється як до змісту навчального матеріалу, так і до організації пізнавальної діяльності.

2.3. Форми роботи з учнями для активізації пізнавальної діяльності

Узагальнюючі опорні схеми використовуються з метою поглиблення, систематизації    та    узагальнення     навчального    матеріалу.  Вони відображають взаємозв'язок та взаємозалежність між основними поняттями теми. У якості домашнього завдання або з метою закріплення вивченого можна запропонувати учням намалювати свій варіант схеми, що сприяє хоча б частковому засвоєнню матеріалу , спонукає опрацьовувати додаткові інформаційні джерела, і як результат, поглиблює знання з геми (стислість і логічність схеми обов'язково оцінюємо).

Міжпредметні семінари є формою організації навчання, що дозволяє ефективно формувати вміння учнів самостійно працювати. При цьому учням надається можливість активно оперувати знаннями, набутими на уроках, а також у процесі роботи з рекомендованою літературою. На семінарському занятті допустимі дискусії, заперечення, обговорення, аргументація, що дозволяє учням більш осмислено і міцно засвоювати зміст теми. Семінар - це живий творчий процес, який не може бути запрограмований у всіх деталях. Основними завданнями семінарського заняття є : закріплення, розширення та поглиблення знань учнів, отриманих раніше на уроках; формування і розвиток їх навичок самостійної роботи; реалізація диференційованого підходу у навчанні з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, створення умов для розвитку їх пошуково-творчих знань та навичок.

Велику увагу слід приділити організаційній стороні семінарського заняття: розробка питань для обговорення і завчасне їх повідомлення учням (за 10-15 днів), складання переліку основної та допоміжної літератури, зазначення форми проведення заняття, визначення ролі кожного учня як активного його учасника, підготовка спільно з учнями необхідної наочності.

Особливістю міжпредметного семінару є те, що у процесі його підготовки і проведення беруть участь кілька вчителів, які викладають навчальні предмети. При цьому дуже важливо правильно вибрати тему, розкриваючи яку можна показати об'єктивно існуючі зв'язки між поняттями різних наук. Такі уроки сприяють формуванню у свідомості учнів єдиної картини світу; розкриттю багатогранності можливостей застосування набутих знань учнів у різних сферах людської діяльності; удосконаленню умінь аналізу та синтезу фактів, явищ, процесів, які відбуваються у навколишньому світі; інтеграції діяльності вчителів з формування творчої особистості учня, розвитку його здібностей.

Поглибленню, зміцненню та розширенню діапазону знань учнів допомагає і проведення уроків-конференцій. Такі заняття здійснюються завдяки спільним зусиллям учителя та учнів і є способом узагальнення пізнавальної діяльності учнів(як самостійної, так і набутої під час попередніх занять). Адже основою такого уроку є дискусія, а майстерно оволодіти цим мистецтвом може лише той, хто глибоко усвідомив вивчене, осмислив проблему. Метою конференції є розвиток творчого потенціалу учнів, посилення їх активності, створення умов для самостійного набуття знань та самовдосконалення, формування позитивного ставлення до навчання самостійної пізнавальної діяльності.

Аспекти методики активізації пізнавального інтересу включають три моменти:

∙ залучення учнів до мети та задач уроків;     

∙ пробудження інтересу до змісту матеріалу;

∙ включення учнів до цікавої для них форми роботи.

Ця робота містить теоретичні й практичні рекомендації щодо активізації пізнавальної діяльності учнів на різних етапах уроку під час вивчення теми ,,Метали”.

Сприяти зацікавленості учня передусім допомагає чітко та доступно сформульована мотиваційна установка. Для мотивації навчальної діяльності  можна використовувати різноманітні прийоми:

∙ зв'язок вивченого з життям, досягненнями науки і техніки;  

∙ створення проблемної ситуації;

∙ показ недостатності існуючих знань;

∙ використання художньої та наукової літератури;

∙ використання порівнянь;

∙ екскурси в історію.

На початку вивчення теми для посилення мотивації я роздаю учням  карти з наступною інформацією:

∙ знання, вміння, які отримують учні після вивчення теми;

∙ форми поточного і тематичного контролю;

∙ теми проектів.

 Інформаційна картка на тему ,,Метали”:

1) Після вивчення теми ,,Метали” ви зможете :

∙ охарактеризувати металічні елементи за їх місцем у періодичній системі та будовою атома;

∙ пояснити утворення металічного зв’язку;

∙ описати фізичні властивості лужних, лужноземельних металів, магнію, алюмінію та заліза;

∙ пояснити хімічні властивості металів будовою їх атомів;

∙ скласти рівняння, відповідаючи хімічним властивостям металів;

∙ скласти формули оксидів, гідроксидів, солей металів;

∙ описувати поширення та загальні методи добування металів, явище коро- зії;

∙ висловити судження про біологічну роль металічних елементів, значення твердості води у промисловості та побуті, наслідки корозії металів;

∙ наводити приклади сплавів алюмінію та заліза;

2) За темою ,,Метали” ви виконаєте:

∙ практичну роботу: ,,Розв’язування експериментальних задач”;

∙ самостійну роботу на тему: ,,Лужні й лужноземельні метали”;

∙ самостійну роботу на тему: ,,Алюміній і залізо”;

∙ дві контрольні роботи на тему ,,Металічні елементи та їхні сполуки”.

3) Теми проектів:

1)    Роль металів у розвитку людської цивілізації;

2)    Історія розвитку металургійних виробництв в Україні;

3)    Значення металургії в суспільному господарстві України;

4)    Біологічна роль металів в організмі людини;

5)    Історія одного металу;

6)    Використання металів у мистецтві.

Одним із ефективних засобів активізації пізнавальної діяльності вважають групову навчальну діяльність школярів, організація якої забезпечує включення учнів в активне спілкування та співробітництво. Цей вид діяльності заохочує учнів до самостійного дослідження змісту навчального матеріалу, взаємного використання один одного як джерела навчальної інформації.

Групову роботу органiзовую:

-у рiвневих парах;

-у рiзнорiвневих парах, де один учень-лiдер;

-у рiвневих группах;

-у рiзнорiвневих группах;

-у парах+групi+iндивiдуальна робота.

       Пiд час роботи в групi вiдбуваеться спiльне виконання поставлених завдань. Працю- ючи в групi, учнi вчаться говорити, обговорювати проблему, вислуховувати думки спiв-

розмовника, i в нагороду за вмiння слухати i спiвпрацювати вони отримують колективну мудрiсть iнших.

               Реалiзацiя навчальної дiяльностi у групi:

Обрання учнiв у групи, у разi потреби розподiл обов’язкiв     

                                Розподiл завдань мiж группами

  Органiзацiя роботи всерединi                          Органiзацiя роботи всерединi     

групи( висунення гiпотез, їх                            групи( взаемодопомога, взаємо-                          

перевiрка, пошук розв’язання                          навчання, взаємоперевiрка,

проблеми, обмiн думками)                               корекцiйна робота)

Узагальнення думок, пiдбиття пiдсумкiв та аналiз роботи групи

        Презентацiя виконаного завдання перед класом

     Саме така форма роботи створює особливi умови для формування ключових  компетентностей, перш за все це комунiкативнi компетентностi, якi передбачають оволодiння способами взаемодiї з людьми, вмiння спiлкуватися, дотримання культури дискусiй, уникнення категоричностi, визнання своїх помилок.

Групове навчання вважається різновидом  диференційованого. Головні особливості організації групової роботи:

∙ клас поділяється на групи для вирішення конкретного завдання; найчастіше малі групи формує вчитель із власної ініціативи, порівнюючи учнів за рівнем підготовки; коли група формується з ініціативи дітей, у неї краща психологічна сумісність;

 ∙ кожна група одержує певне завдання (однакове чи диференційоване) і виконує його під керівництвом учителя чи лідера групи;

∙ завдання повинні бути сформульовані так, щоб можна було оцінити вклад кожного у його виконання;

∙ з метою максимальної реалізації можливостей кожного учня під час вирішення певних видів навчальних завдань склад групи може змінюватися.

Елементи процесу групової роботи:

1)    Підготовка до виконання групового завдання:

∙ оголошення пізнавального завдання;

∙ інструктаж про послідовність роботи;

∙ роздавання дидактичного матеріалу.

2)    Групова робота:

∙ планування роботи в групі;

∙ розподіл завдань у групі;

∙ виконання завдання;

∙ обговорення індивідуальних результатів роботи у групах;

∙ обговорення загального завдання групи;

∙ підбиття підсумків.

3)    Підсумкова частина:

∙ повідомлення про результати роботи в групах;

∙ аналіз пізнавальних завдань, самооцінка одержаних результатів;

∙ загальні висновки про досягнення навчальної мети, підсумки вчителя про характер роботи у групах.

 Почуття групової належності дає учням змогу долати труднощі, які виникають на їхньому шляху. Вони відчувають істотну емоційну й інтелектуальну підтримку з боку однокласників, яка надає їм можливість вийти далеко за межі їх знань та вмінь. Спільні дії в малих групах, обговорення матеріалу, навчання один одного дають можливість краще зрозуміти та засвоїти навчальний матеріал. Навіть у найслабкіших учнів зникає почуття страху за невдалу відповідь, розвивається повага до думки інших, значно зростає мотивація навчання.

Активізувати пізнавальну активність допоможуть творчі домашні завдання.

Тема: Загальні хімічні властивості металів.

Допишіть казку ,,Якось зустрілися залізо та золото і почали сперечатися, хто з них найважливіший ?...”

Тема: Біологічна роль металів.

Скласти меню на один день з використанням продуктів, які містять:

І група - Кальцій і Купрум;

ІІ група - Калій і Марганець;

ІІІ група – Магній і Цинк.

Тема: Алюміній.

Закінчіть розповідь і обґрунтуйте свої думки: ,,Пофарбував якось один новосел батареї у себе в квартирі блискучою алюмінієвою фарбою ,,під срібло”. Було дуже красиво.  Але взимку виявилась незвичайна особливість цих батарей…”

Тема: Сплави

Удома поміркуйте над загадковим фактом . У Китаї є гробниця відомого полководця Чжоу Чжу, який помер на початку ІІІ ст.. У ХХ ст.. був зроблений спектральний аналіз орнаменту гробниці і було визначено, що сплав його містить 85% алюмінію. Як змогли у ІІ ст. добути цей метал у великій кількості?
                                      Тема: Охорона навколишнього середовища.

,,Я - репортер”. Взяти інтерв’ю у головного технолога металургійного підприємства на тему:,,Заходи забезпечення охорони навколишнього середовища на вашому підприємстві.”

Тема: Узагальнення знань з теми ,,Метали”.

Творчий міні-проект на тему:,,Елемент ХХІ сторіччя”.

Значення металів у житті людини величезне. 7-й період незавершений. Періодичний закон дає можливість спрогнозувати елементи та їх властивості. Перед вами задача - відкрити свій елемент, який гостро необхідний людству.

Алгоритм дії:

1) придумати символ елемента і назву;

2) охарактеризувати фізичні властивості та використання металу та його сполук;

3) довести цінність вашого відкриття для людства.

2.4.Проблемний підхід в активізації пізнавальної діяльності

Одним із найбільш вагомих засобів активізації пізнавальної діяльності є використання проблемної ситуації та проблемних завдань.

За словником ,,проблема” - складне питання,  задача, яка потребує вирішення. Проблемну ситуацію психологи визначають, як певний психологічний стан учня, що виникає в процесі виконання завдання, для розв’язання якого немає готових засобів, і яке вимагає засвоєння нових знань про предмет, засоби або умови виконання завдання.

О.Матюшкін вважав, що проблемна ситуація складається з таких компонентів:

∙ необхідність виконання такої дії, за якої виникає пізнавальна потреба в новому невідомому відношенні, засобі або умові дії;

∙ невідоме, яке має бути розкрите в проблемній ситуації;

∙ можливості учнів щодо виконання поставленого завдання, аналізу і від-

криття невідомого.

Перед педагогом постає питання про умови створення проблемних ситуацій. Головні вимоги до проблеми визначив російський дідакт М.Махмутов:

∙ навчальна проблема повинна бути пов’язана із навчальним матеріалом, що викладається і логічно виходить з нього;

∙ у формуванні питання, задачі чи ситуації, пов’язаних із навчальною проблемою, повинно відбуватися протиріччя ;

∙  зміст навчальної проблеми має вказувати шлях і напрямок її розвитку;

∙ необхідно, щоб розв’язання навчальної проблеми було посильним для  учнів, але не занадто легким;

∙  мовне формулювання повинно складатися не тільки з речень, що містять відомі учневі поняття, а й невідомих елементів;

∙  проблемні питання, задачі, навчальні завдання, приклади мають емоційно впливати на учнів, спонукати до активної діяльності;

Цей підхід використовую на різних етапах уроку. Вивчення нового матеріалу намагаюсь зробити активним процесом, залучити учнів до більш інтенсивної розумової роботи. Проблемні питання при постановці хімічного експерименту змушують учнів будувати гіпотези, вирішувати теоретичні питання, робити правильні висновки, прогнозувати властивості речовин тощо.

Організацію проблемно-пошукового навчального процесу здійснюю поступово такими кроками:

1)  постановка проблеми, пошук її формулювання з різних точок зору;

2)  пошук фактів для кращого розуміння проблеми, можливостей її вирішення;

3)  пошук ідей одночасно з активізацією сфери безсвідомого та підсвідомості; оцінка ідей відкладається до тих пір, доки вони не висловлені й не сформульовані учнями;

4)  пошук рішення, під час якого висловлені ідеї піддаються аналізу, оцінці; для втілення та розробки вибираються кращі з них;

5)  пошук визнання знайденого рішення оточуючими.

Проблемну організацію навчального процесу можливо організувати способами.

Перший спосіб проблемної організації освітнього процесу основую на використанні такого фундаментального положення психології: джерелом і внутрішнім вмістом розвитку дитини є виникнення в процесі його життєдіяльності внутрішніх протиріч між протилежними тенденціями в цьому розвитку. Тому, освітній процес організовую і проводжу так, щоб учні відчували необхідність подолання посильних труднощів, щоб у них виникла постійна потреба в оволодінні новими знаннями, новими способами дій, вміннями та навичками. При такій організації освітнього процесу виникає тісне співробітництво вчителя з учнями.

При використанні першого способу проблемної організації освітнього процесу зіткнувся певними труднощами. Саме проблемне навчання за першим способом потребує від вчителя великого вміння та праці. Адже майже всі навчальні заняття проводяться при цьому у формі фронтальних занять, які потребують великої та безперервної активності самого вчителя, вміння володіти увагою класу, ставити перед учнями систему проблемних, дослідницьких, пізнавальних та учбових задач, ще й так, щоб викликати  в учнів глибоку зацікавленість змістом цих задач, прагнення активно брати участь в процесі вирішення цих задач.

Суттєвим недоліком цього способу проблемної організації освітнього процесу є те, що діяльність учнів повністю залежить від вчителя.

Другий спосіб проблемної організації освітнього процесу ґрунтую на тому факті, що для повноцінного навчання необхідне співробітництво учнів між собою, без прямого втручання вчителів. Зважаючи на це в освітньому процесі використовую не лише індивідуальні і фронтальні форми навчальних занять, але й різні колективні. Необхідність поєднання індивідуальних і колективних форм організації навчальної роботи визначається тим, що сприйняття навчальної інформації може відбуватися і при фронтальних заняттях, а засвоєння знань, оволодіння учнями навчальними вміннями та навиками відбувається лише під час власної діяльності учня.

При використанні другого варіанту проблемної організації освітнього процесу є певні труднощі, пов’язаними із великими затратами часу на попередню підготовку до організації освітнього процесу. Для організації такого процесу за другим варіантом виникла необхідність провести підготовчу роботу: по-перше, в кожній темі виділяється навчальний мінімум – знання, вміння та навички, якими повинен обов’язково оволодіти кожен учень. Крім того, спосіб контролю засвоєння я створив таким, що ним може скористатись сам учень (тобто здійснити самоконтроль та самооцінку). Засвоєння учбового матеріалу, який не включено до навчального мінімуму, контролюю лише з метою його кращого засвоєння, але не оцінюю.

Так при розгляді питання ,,Фізичні та хімічні властивості металів’’, для створення проблемної ситуації можна використати різноманітні тексти:

Загибель експедиції Р.Скотта

В 1910 році англійський полярний дослідник Роберт Скотт зібрав експеди-

цію з метою підкорення Північного полюсу. Долаючи багато труднощів, відважні мандрівники просувалися  сніговими пустелями Антарктиди. На своєму шляху вони залишали невеликі склади з продуктами та гасом. На початку 1912 року експедиція дісталася Північного полюсу і  знайшла там листа, що місяцем раніше тут вже був норвезький мандрівник Руаль Амундсен. Але головна біда чекала Скотта на зворотньому шляху. На всіх складах гасу в емкостях не було. Жорстокий холод та бурани зробили свою справу. Роберт Скотт та його друзі загинули.

             Виникає питання: в чому причина зникнення гасу? Яку помилку допустив

Р.Скотт?                                          

               

                                                         Загадка племені маорі.

             Багато століть у Новій Зеландії живе плем’я маорі. Це плем’я не знає ци-

вілізації, ніколи не бачило дорогого медичного обладнання. За багато століть жо-

ден із представників цього племені ніразу не захворів. Англійський етнолог Елд-

сон  Бест, зупинившись в одному з селищ Нової Зеландії, почув від старої жінки

дивуючу розповідь про Блискучу ріку. За словами старої, вона пережила безліч війн. Якими б тяжкими не були бої, поранених у будь-якому стані приносили до річки й омивали їхні рани ,,блискучою водою’’. І воїни, швидко одужуючи, поверталися назад. Маорі не знають, що таке інфекційні захворювання. В чому причина цього незвичайного феномену?

Таємна хвороба війська Александра Македонського.

Віська Александра Македонського завойовували країни Азії. Після того, як вони  вступили на територію Індії, воїни почали тяжко хворіти  шлунково-кишковими захворюваннями. Рядові воїни хворіли частіше ніж, командири, хоча всі зна-ходилися в однакових умовах. Безсилі солдати відмовились йти до берегів Гангу, куди вела Александра жага нових завоювань. Восени 326р. війська Александра почали відступати. Чому рядові вояки хворіли частіше?

Коли говоримо про електрохімічний ряд напруг металів та взаємодію їх із кислотами, можна використати проблемну ситуацію, пов’язану з винахідливістю Нільса Бора.

,, …У 1943р., рятуючись від гітлерівських окупантів, датський фізик, лауреат Нобелівської премії, Нільс Бор  залишив Копенгаген. Але у нього зберіга-

лися дві золоті Нобелівські медалі його колег: німецьких фізиків - антифашистів Джеймса Франка та Макса фон Лауе. Яким чином Нільс Бор зміг зберегти медалі, не ризикуючи втратити їх при перевезенні через кордони?

 Під час вивчення теми ,,Алюміній” можна нагадати спогади професора В.Полосіна: ,,У післявоєнний час важко було дістати мило, і деяки люди почали варити його вдома.

Пам’ятаю, якось біля станції Раменське у вагонах було чути вигуки, відчувалося якесь напруження. Я побачив, що на підлозі тече якась рідина. Люди ходили по ній у валянках. Через деякий час в одного чоловіка розвалились валянки, в іншого – бавовняна шинель.

Я відразу здогадався у чому справа, коли звернув увагу, як рідина руйнує бавовну. Поруч зі мною сиділа літня жінка і дуже нервувала: з її алюмінієвого бідона витікала рідина. Я запитав, що вона везе.  Вона відповіла…”

Яку рідину везла літня жінка для приготування мила в домашніх умовах ? Як її треба було перевозити ?

Можна також задати такі проблемні питання:

1)    Чому вода в алюмінієвому чайнику закипає швидше, ніж в емальованому ?

2) Чи можна ставити молоко для скисання в алюмінієву каструлю ?

3) Відомо, що розчин питної та пральної соди має лужне середовище. Чи можна зберігати розчин соди в алюмінієвому посуді ?

4) Які страви можна готувати в алюмінієвому посуді, а які ні ?

2.5. Використання завдань практичного спрямування

Важливе місце поряд з проблемним навчанням в активізації пізнавальної діяльності учнів займають  завдання  практичного змісту, які наближають вивчений предмет до життя:

∙ Для обприскування рослин використовують ,,бордоську суміш”, яку готують із мідного купоросу CuSO₄ ∙5 H₂O. Чому не рекомендують розчиняти сіль в оцинкованому посуді? Який посуд можна використовувати? Наведіть рівняння реакцій.

∙  Присутність йонів Купруму в зрошувальній воді в концентрації 0,1 мг на 1л виявляє токсичну дію на рослини. Як можна очистити воду від йонів Купруму? Наведіть молекулярні та йонні рівняння реакцій.

∙  У нафтовій промисловості трубопроводи і резервуари сильно кородують через наявність у нафті сірководню і сірки. Складіть рівняння реакцій цих речовин із залізом, вкажіть окісник та порівняйте стійкість до корозії сірководнем заліза та міді.

∙  Який з компонентів забрудненого міського повітря є найбільш корозійно активним по відношенню до металів, особливо за підвищеної вологості: а) CO₂;

Б) N₂; в) CO; г) SO₂? Чому? Наведіть рівняння реакцій заліза з найагресивнішим компонентом у вологому повітрі. 

∙ Барій сульфат використовується в медицині як рентгеноконтрасна речовина. Препарат дають хворим у вигляді суспензії. При рентгеноскопії сульфат дає на екрані чіткого зображення шлунково-кишкового тракту на фоні важкорозрізнюваних внутрішніх органів. Барій сульфат вважається нешкідливим, адже він нерозчинний у воді. Проте, іон Ba²⁺ дуже токсичний, тому в барій сульфаті неприпустима домішка барій карбонату. Відомі випадки отруєння барій сульфатом, у якому була присутня домішка барій карбонату. Поясніть причину отруєння і запропонуйте, як його уникнути.

∙ Запропонувати методи очищення стічних вод мийного цеху, які містять карбонат іони.                                                                              

∙ У шматку білого пшеничного хліба міститься 0,8 мг Феруму. Скільки шматків хліба потрібно з’їдати в день для задоволення добової потреби в цьому елементі ?

∙ В одній склянці молока міститься 28 мг Кальцію. Скільки треба випивати в день молока для постачання до вашого організму достатньої кількості цього елементу ?

∙ Розрахуйте скільки вам необхідно вживати Кальцію та Фосфору щорічно? Чому норма вживання цих елементів для підлітків вища за дорослу норму ?

∙ Для нормального розвитку дитина повинна щодоби з харчовими продуктами отримувати 2 мг Феруму. Скільки ягід полуниці вона повинна з’їсти, якщо відомо, що середня маса ягоди 50 мг, а вміст Феруму становить 0,54 мг на 100 г продукту ?

2.6. Гра як елемент активізації пізнавальної діяльності

,, Казка, гра, фантазія – життєдайне джерело дитячого мислення, благородних почуттів та прагнень,”- писав В.Сухомлинський. Активізація пізнавальної діяльності та розвиток інтелектуального мислення - це ті проблеми, які розв’язуються в процесі ігромистецтва. Перевірка знань на уроці, яка відбувається у формі гри, не нав’язується дітям, не викликає в них неприємних відчуттів. Гра висуває до дитини моральні вимоги, виховує почуття справедливості, чесності, відповідальності перед командою, розвиває доброзичливе ставлення один до одного.

Психологи вважають, що засвоєння матеріалу під час дидактичних ігор не вимагає довільного запам’ятовування, що підвищує емоційне сприйняття, дозволяє уникнути перевантаження учнів. Ігрова модель навчання

            ∙ надає можливість у самовизначенні;

∙ розвиває творчу уяву;

∙ формує навички співпраці;

∙ створює умови для вільного висловлювання учнями власної думки, визначення певної аргументованої позиції.

Ігри можна використовувати як на певних етапах уроку, так і на окремому занятті. Тривалість гри може бути різною. Це залежить від мети, яку хоче досягнути вчитель  грою.

Під час гри стають успішними навіть слабкіші учні. Вони набувають здібності до самовираження  і самореалізації, а це значно підвищує їхню самооцінку.

На  уроках можна  використовувати і сюжетні ігри (ділові, рольові, ігри-мандрівки, ігри-змагання), і ігри з роздатковим матеріалом:,, Хрестики - нулики ”, ,,Хто зайвий?”, ,, Вгадай речовину ”, кросворди, ребуси, вікторини, загадки, судоку та інші.

,, Хто зайвий?’’

1.     K, Mg, Ca, Na.

2.     BaO, CaO, MgO, Na₂O.

3.     NaOH, KOH, Ca(OH)₂, Ba(OH)₂

,, Хрестики – нулики”

1s1	…3s2	…3s1
…3s23p2	…2s1	…2s22p6
…4s1	1s2	…3d14s2

Вірний шлях – скорочені електронні формули хімічних елементів лужних металів.

Загадки про метали.

Я метал м’який, та знайте: до води не підпускайте,             

Бо у неї опущусь, до поверхні піднімусь

Пробіжуся і зникаю, газ доверху випускаю.

А ще чую звідусіль: ,,Поклади у страву сіль!”

Сіль кухонну, бо із нею здавна ми  були ріднею.

  (Натрій)

Вікторина на тему ,,Метали”

1. Цей відомий здавна метал входить до складу кровотворного вітаміну В12 -  єдиного металовмісного вітаміну; його намагалися виплавити ще середньовічні рудокопи, але він одразу перетворювався на оксид. Метал був подібний до неспійманного гірського міфічного духу, за що й дістав його ім’я. Яке? /Кобальт/

2. Який метал називають металом хірургів? /Тантал/

3. Який метал давньогрецький філософ Аристотель назвав живим сріблом? Яку назву мають його сплави? /Ртуть, амальгами/

4. Який метал найважчий? /Осмій/

5. Який метал був названий на честь Русі? /Рутеній(лат)/

6. Який метал є найтвердіший, його назва походить від слова ,,фарба’’? / Хром /

7. Який  метал відкрили як метал «солодкої землі»? /Берилій/

8. Який лужний метал забарвлює полум’я у фіолетовий колір? /Калій/

9. Який метал названо на честь колишньої столиці Швеції? /Гольмій/

10. Який метал названо на ім’я  столиці Франції? /Лютецій/

11. Цей метал відкрив у 1975 році німецький хімік М.Клапрот, він має ім’я фантастичної  цариці ельфів – маленької істоти, героїні скандинавської міфології. Завдяки легкості, тугоплавкості, стійкості в повітрі та у воді метал набув все-світньоі слави. Він незамінний у сучасному ракето- та літакобудуванні. Який це метал? /Титан/

12. Який метал алхіміки назвали металом Місяця? /Срібло/

13. Який шляхетний елемент спричинив виникнення алхімічного періоду в розвитку хімії? /Аурум/  

гра – судоку ,,Метали”

Cu			Cr		Ce
Cr	Ce	Cf		Cm		Cr	Co	Cu
	Cd		Cf		Cu	Ca
		Cd					Cr	Cm
Ce			Cm	Ca	Co			Cs
Cm	Cf					Co
		Cm	Ce		Cd		Cu
Cf	Cs	Co		Cu		Ce	Cd	Cr
			Co		Cs			Cf

Заповніть порожні клітинки

знаками металів, яки починаються

на ,,С”, таким чином, щоб, в будь-якому рядку по горізонталі та по вертикалі в кожному з дев’яти блоків 3х3, не було однакових знаків.

2.5. Використання ІТ- технологій  навчання

Сучасний урок – це, перш за все, урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що дозволяє досягти високих результатів за визначеними метою та завданнями. Сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передачі й надання інформації, що розширює знання учнів  і розвиває їхні можливості щодо керування технічними й соціальними проблемами.

Сучасний навчальний процес та  педагогічні технології орієнтовані на учня.    Педагогічна  технологія – це продумана в усіх деталях модель педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення навчального процесу з обов'язковим забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителів (В.М.Монаков).

Ефективність сучасного уроку визначається багатьма чинниками. Важливе місце серед них посідають засоби навчання,зокрема уроки проведені з використанням комп’ютерних технологій. Такі  уроки допомагають створити зорову опору для якомога повнішого і яскравішого сприймання учнями навчального матеріалу.

Готуючись до таких уроків беремо за мету:

- навчити учнів використовувати комп’ютерну інформацію в підготовці до уроку;

- розвивати в учнів вміння та навички під час відбору інформаційного матеріалу;

- оволодіти науковим методом пізнання під час проведення презентацій;

- використання схем,таблиць.

Визначаємо місце комп’ютерного матеріалу у викладанні нової теми уроку. Важливо,щоб зміст слайдів був органічною частиною розповіді. Під час пояснення теоретичних  питань навчального матеріалу потрібно роз’яснити окремі частини і основне  відтворити  на моніторі комп’ютера. У цьому разі схеми,малюнки служать ілюстрацією до розповіді. Послідовний показ одного слайду потім іншого  дає змогу розглянути схему або явища в динаміці. Така форма роботи спонукає учнів уважно вивчати ілюстрований матеріал, вникати в його суть.

Комп’ютерні графіки,схеми,таблиці дають важливість коментувати інформацію,складати формули і назви речовин та розв’язувати задачі.

Під час  проведення самостійних робіт на екрані проектуються  тести  завдань  у різних варіантах та різні творчі завдання:

-         Дописати пропущену формулу речовини;

-         Розставити коефіцієнти  в рівняннях  хімічних реакцій;

-         Заповнити таблицю;

-         Назвати речовини за формулами або за назвами скласти формули речовин;

-         Розв’язати задачі, запропоновані  на екрані  або скласти  аналогічні.

Заздалегідь готуються тестові завдання,а на уроці проектуються завдання,за якими  учні в зошитах їх виконують.

Це допомагає виявити резерви навчального часу на уроці, сприяє  глибокому засвоєнню матеріалу,підвищує  якість умінь учнів,активізує  їхню пізнавальну діяльність.

Формуються учнівські якості: цікавість, ініціативність, захопленість, творчість.

Учні вдосконалюють свої уміння працювати з комп’ютером (введення та   виведення необхідної інформації).

Учні разом з вчителем розробляють різну тематику комп’ютерних  презентацій та використовують їх на уроці. Це підсилює  відповідальність учнів в підготовці до уроку,розвиває пошукові вміння навчає співпрацювати,активізує  розумові здібності,формує певні навички. (додаток)

Комп’ютерні технології також дають змогу включати в навчальний процес нові форми творчих робіт: розробку хімічних ігор, проектну діяльність, написання власних сценаріїв,зйомку відео - фільмів.

Впровадження у навчальний процес інформаційних технологій: дає змогу вести сучасний урок на якісно новий рівень; підвищує статус учителя; розширює можливості ілюстрованого супроводу уроку; створює умови для реалізації різних форм навчання, видів діяльності та ефективної діяльності контролю знань, умінь та навичок учнів; полегшує та вдосконалює розробку творчих робіт, проектів рефератів.

Сьогодні найбільш реалізованим у практиці роботи шкіл є фрагментарне використання комп’ютерів для розв’язання окремих дидактичних завдань у навчально-виховному процесі в рамках традиційної моделі навчання.  Такий підхід допомагає вчителю поєднати різноманітних традиційних технологій навчання з інформаційними. Використання комп’ютера розв’язує низку дидактичних завдань,зокрема: виконує обчислювальні операції та друкує тексти; є носієм навчальної інформації; є засобом наочності; виконує контролюючу функцію; забезпечує дослідницьку діяльність учнів у позаурочний час.

 Важливими є інтерактивні методики, які дають змогу задіяти не тільки свідомість людини, але і її почуття, емоції, вольові якості, тобто залучають до процесу навчання «цілісну людину».

 Інтерактивне навчання – це навчання, занурене у спілкування, в основі якого лежать принципи особистісного орієнтованого навчання, безпосередньої участі кожного учасника занять як шукача шляхів і засобів розв’язання проблем.

 Методи, техніки, що використовуються в інтерактивному навчанні:

·                   презентації;

·                   демонстрації;

·                   зворотній зв'язок;

·                   обговорення в малих групах;

·                   планування подальших дій.

 Багато інтерактивних технологій сприймаються як гра. Серед таких можна виділити рольову гру, дискусію, парну роботу, обговорення ситуацій та їх аналіз.

Інтерактивні методи навчання – це система способів діалогічної взаємодії на уроці суб'єктів навчання, спрямованих на осмислення діалогу.

         Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається.

         У процесі застосування інтерактивних технологій моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного розв'язання, застосовуються рольові ігри.

На уроках використовуються такі форми інформаційних технологій:

·                   готові програмні засоби;

·                   створення презентацій;

·                   Інтернет ресурси.

         Для успішного засвоєння учнями програмного матеріалу потрібно, щоб інформація надходила з трьох каналів: візуального; аудіального; кінестетичного.

Тому, щоб максимально підвищити  якість знань учнів, максимально їх зацікавити, необхідно поєднувати інтерактивне навчання з використанням аудіовізуальних та мультимедійних засобів. Таку можливість надає інтерактивна дошка. Використання таких дошок – це цінний спосіб зосередити та утримувати увагу школярів.

Робота з інтерактивною дошкою створює комфортні умови, за яких усі учні активно взаємодіють із учителем та між собою. Інтерактивні елементи навчальних програм дозволяють перейти від пасивного засвоєння до активного, тому що учні отримують можливість самостійно моделювати явища та процеси, сприймати інформацію з поверненням, при необхідності, до будь-якого фрагменту, з повторенням  віртуального експерименту за початковими чи іншими умовами.

Візуальний матеріал, який використовують під час роботи з мультимедіа, повинен бути яскравим, образним. Це різноманітні фото, плакати, тексти, відео, схеми, діаграми, інтерактивні презентації. Завдяки інтерактивній дошці можна цілком оволодіти увагою учнів на уроці та максимально активізувати пізнавальну діяльність школярів. На жаль, на аркуші паперу не можливо показати можливості використання комп’ютерних технологій.   

ВИСНОВОК

Розвиток учнів в процесі навчання – складний багатомірний процес. Він залежить і від психолого - фізіологічних особливостей особистості учнів, і від рівня вже досягнутого ними розвитку, від домашнього виховання і від характеру навчання в даний момент.

На уроках хімії різні засоби і методи навчання сприяють засвоєнню учнями системи знань і вмінь по даній темі, формуванню в учнів різних видів навчальної діяльності, раціональних прийомів роботи. При цьому здійснюється перехід учнів від діяльності репродуктивної, відтворюючої, до продуктивної, самостійної.

Вивчення сучасного шкільного курсу хімії неможливо без володіння найважливішими прийомами мислення, такими як порівняння, абстрагування, узагальнення. Використання прийомів мислення на даному матеріалі сприяє розвитку учнів і забезпечення можливості поглиблення вивчення ними хімії.

Показниками розвитку учнів, досягнутими ними в процесі навчання, являються їх вміння застосовувати знання свідомо в необхідних взаємозв’язках з великою глибиною, широтою і самостійністю, ніж це було досягнуто при їх першочерговому формуванні, уміння застосовувати знання в змінених умовах на уроці, встановлювати взаємозв’язки між знаннями і вміннями, раніше сформованими,застосовувати знання в різних видах задач.

Застосування активних та інтерактивних технологій навчання сприяє розвитку навичок критичного мислення та пізнавальних інтересів учнів.

Саме за таких умов можливе виховання особистості, підготовленої до майбутнього, у якому необхідно розв’язувати проблеми та приймати конкретні рішення.

Зрозуміло, що описати всі способи активізації пізнавальної діяльності учнів неможливо. Але у цьому немає потреби. Важливо інше, щоб кожен педагог звертав увагу на розвиток пізнавального інтересу, пізнавальних здібностей, бо саме за таких умов можливе виховання особистості, підготовленої до майбутнього, у якому необхідно усвідомлювати важливість здобутих знань, робити відкриття, розв’язувати проблеми та приймати конкретні рішення.

З метою кращого засвоєння учнями хімічних знань використовую методи проблемного навчання під час проведення уроків та позакласних заходів, а саме: уроків-лекцій з постановкою експерименту; уроків-семінарів; комбінованих уроків; вечорів хімії; вікторин тощо.

Працюю під девізом оптимістичного ставлення до кожного учня: вірити в сили та можливості учня, виявляти в нього кращі сторони і, спираючись на них, боротися з його недоліками та слабкими якостями, тобто навчати радістю, успіхом.

Працюючи над підвищенням якості знань учнів, використовую додаткові завдання під час розв’язування задач, розв’язування задач різними способами, індивідуальну роботу з розвиваючим навчанням  на уроках, творчі задачі, практичні та лабораторні роботи. Досвід постановки експерименту на уроках хімії дозволив створити методичні картки на кожну практичну роботу. Ці картки є частиною цілісної системи проведення практичних робіт, яка включає в себе лотки з роздатковим матеріалом (реактивами та обладнанням) на кожну практичну роботу, розподіл завдань практичних робіт по варіантах, підібрані додаткові завдання на кожну практичну роботу, карта кожного класу (закріплення робочих місць у кабінеті хімії та лотків із роздатковим матеріалом за кожним учнем), методичні картки на кожну практичну роботу, вимоги до оформлення звіту практичної роботи. (Додаток 2)

Використовую алгоритми для складання рівнянь реакцій в неорганічній хімії (в тому числі повної та скороченої йонно-молекулярних форм), алгоритм здійснення аналізу умови задачі.

Під час вивчення теоретичних питань, які важко піддаються засвоєнню, таких як хімічний зв’язок пропоную не лише ілюстративні досліди, але й досліди проблемного характеру так як вони забезпечують активізацію пізнавальної діяльності учнів, вчать самостійно мислити, розвивають інтерес до предмету, поглиблюють знання, розширюють науковий кругозір й часто виводять на новий рівень розуміння раніш вивчених питань шкільної програми.

Результатами моєї роботи над використання проблемного навчання при вивченні хімії є: створений алгоритм складання рівнянь реакцій; розроблений алгоритм аналізу розрахункових задач;

В досягненні поставленої мети допомагають розроблені мною нестандартні уроки. Прикладами таких уроків є:

1.Урок для учнів 9 класу «Швидкість хімічної реакції. Залежність швидкості реакції від різних чинників»

2. Урок для учнів 7 класу «Прості речовини метали та неметали»

3. Урок для учнів 10 класу «Властивості неметалів та хніх сполук»

4. Розробки уроків для учнів 8 класу «Розвяззування розрахункових задач»

Різні форми проведення уроків дозволили розвинути логічне мислення, творчі здібності учнів та вміння використовувати додаткову літературу.

Також під моїм керівництвом працює шкільний центр «Енронвайментальної освіти»

Були розроблені та проведені предметні заходи:

·        гра «Поєдинок ерудитів»

·        вікторина "Зіркова година"

·        гра для 8 класів «Інелектуал»

·        гра «Подорож країною елементів»

·        виховний захід « Кращі хіміки»

·        гра «Що? Де? Коли?»

Такі форми роботи значно розвивають інтерес учнів до предмету, захоплюють їх, стимулюють до самостійної роботи.

Я також працюю з обдарованими дітьми. Учні школи постійно беруть участь в районних та обласних олімпіадах. Про результати цієї праці свідчать призові місця учнів на обласних та районних олімпіадах з хімії.

         Формуванню самоосвітньої компетентності, творчої, продуктивної діяльності сприяє робота з обдарованими учнями або такими, що виявляють інтерес до вивчення предмету. Так, учні призерами районних олімпіад (2009 рік - Шнуренко Ольга –ІІ місце, 2011рік - Тімченко Ірина 10 -II, Федючек Катерина11- III, 2012 рік - Сусяк Влада 8-ІІ, Буханенко Катерина 9- ІІІ, Сисова Ольга 10- І, Євсеева Ганна 11-ІІІ, 2013 рік - Сусяк Влада 9-ІІ, Буханенко Катерина 10-ІІІ, Сисова Ольга 11- І, 2014 рік - Федяєва Юля 8-ІІ, Задірієнко Валерія 9-ІІІ, Сусяк Влада 10-ІІІ), олімпіади з екології міський етап (2013-2014 навчальний рік Гринюк Андрій 9 клас-ІІ місце, Сисова Ольга 11 клас-І місце) та МАН районний етап (2009-2010 навчальний рік - Корж Станіслав  11 -І місце, Петрієнко Марія  11-ІІІ місце,Чепіга Маргарита 8-І місце, 2010-2011 навчальний рік - Мащенко Сергій 8 ІІ, Ткачук Олександра 9 ІІІ, Якименко Дарина 9 І, Федючек Катерина 10 І, Жуков Дмитро 10 ІІ Ященко Євген 11 ІІІ, 2011-2012 навчальний рік - Корж  Іван 9-ІІ, Мащенко Сергій 9-І,Федючек Катерина11-І, Калініна Анна 9-ІІ, Плюта Олена 9-ІІІ, Євсеєва Ганна10-І , 2012-2013 навчальний рік - Міщенко Дарія 9- ІІ, Шаферова Анастасія 8-І, Буханенко Катерина 9- І, Аввакумова Ольга 9-ІІ, Сисова Ольга 10-І, Коба Юлія 10-ІІ, Євсєєва Ганна 11-ІІІ, Луневський Олександр9- ІІІ, Команчук Станіслав 9- ІІІ, Демура Анна 11-ІІ, Цимбал Анна 11-ІІІ, 2013-2014 навчальний рік - Марчук Вікторія 9-В Хімія ІІІ, Шаферова  Анастасія 9-Б Хімія І Баліцький Богдан 9-Б Хімія ІІ,Фещенко Маргарита 9-В  Хімія ІІІ, Гринюк Андрій 9-В Хімія І,Ткаченко Олександра 9-В Хімія ІІ,Векліч Альона 9-А Хімія І,Аввакумова Ольга 10-А Хімія І, Чепурна Наталія 10-А Хімія ІІ,Міщенко Дар'я 10-Б Хімія ІІ, Буханенко Катерина 10-А Хімія І,Плюта Олена 11-А Хімія ІІ,Сисова Ольга 11-А Хімія І,Коба Юлія 11-А Хімія ІІ,Мащенко Сергій11-А Хімія ІІ,Буханенко Катерина 10-А Клінічна медицина ІІ,Корж Іван  11-А Клінічна медицина ІІІ,Горкуненко Поліна 9-А Валеологія ІІІ, Марчук Вікторія 9-В Валеологія ІІІ, Фещенко Маргарита 9-В Біохімія ІІ, Шаферова Анастасія 9-Б Екологія І,Гринюк Андрій  9-В Екологія ІІ) МАН міський етап (2011-2012 навчальний рік Сисова Ольга-ІІІ,Євсєєва Ганна –ІІІ, 2012-2013 навчальний рік Буханенко Катерина- ІІІ, Сисова Ольга- ІІ, Аввакумова Ольга-Анастасія – ІІІ, 2013-2014 навчальний рік Мащенко Сергій- ІІІ, Векліч Альона-ІІІ, Фещенко Маргарита- ІІІ, Гринюк Андрій-ІІІ, Сисова Ольга-ІІІ, Буханенко Катерина- ІІІ, Аввакумова Ольга-Анастасія-ІІІ)

За сумлінну роботу, досягнення високої майстерності в професійній діяльності неодноразово нагороджувалась  грамотами грамотами Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (2012рік) та Державного департаменту освіти в м.Києві (2012 рік та 2013 рік), Малої Академії наук (2012 рік та 2013 рік, 2014 рік)

Своїми надбаннями ділюся із іншими вчителями. У 2010 н. р. мною було створено та розміщено у всесвітній мережі Internet сайт "Вчителя хімії та біології СШ №196". Електронна адреса сайту http://vikshpilova.ucoz.ru. Даний сайт містить мої педагогічні розробки, та у 2013 році створено блог кабінет №224 електронна адреса https://chem224.blogspot.com

Ознайомившись із роботами Махмутова, Матюшкіна та інших прийшли до висновку, що на даному етапі розвитку суспільства проблемне навчання є необхідним, оскільки проблемне навчання формує гармонійно розвинуту творчу особистість здатну логічно мислити, знаходити рішення в різних проблемних ситуаціях, здатну систематизувати та накопичувати знання, здатну до високого самоаналізу, саморозвитку та самокорекції. Постійна постановка перед учнем проблемних ситуацій веде до того, що він не уникає проблем, а прагне їх вирішити. Таким чином формується творча особистість завжди здатна до пошуку. Тобто увійшовши в життя школяр буде більш захищений від стресів та здатен долати життєві негаразди й труднощі.

 

Використана література.

1.  Гайдук Т.В., Методичні рекомендації з питання "Активізація пізнавальної
діяльності учнів на уроках хімії". //Хімія, 2003, № 34(46), с. 2-11.

4.     Денисюк В. Хімічні загадки і ребуси. Хімія. Шкільний світ, №14, 2006.

5.     Дьяченко О.М. Проблема индивидуальных различий в интеллектуальном развитии ребёнка. // Вопросы психологии. - 1997.,№4

2.           З.Н. Рзмсден, Начала современной химии. перевод с англ.
- Ленинград: "Химия", 1989.

3.     За редакцією Н.М.Островерхової - Київ: "Видавництво Харитоненка", 2003.

4.           Л.О. Цвєтков, Органічна хімія. - Київ: "Радянська школа", 1988.

6.     Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. - М., 1972

7.     Махмутов М.И. Проблемное обучение. – М.: Педагогика 1975.

8.     Махмутов М.И. Современный урок. - М., 1985.

5.           Нестандартні уроки в школі та їх аналіз (науково-методичний посібник).,

9.     Нечуй – Левицький  І.С. Микола Джеря. – К.: Дніпро, 1978.

10.                       Новікова Н. Особистісно орієнтоване навчання як актуальна проблема сучасної школи. Педагогічна думка, 2002, №2.

6.           О. Березан, Збірник задач з хімії. - Тернопіль: '"Підручники & посібники", 2003.

7.           Педагогіка., За редакцією М.Д. Ярмаченка. - Київ: "Вища школа", 1986.

11.                       Перевозный А.В. Дифференциация школьного образования: история и современность. - Мн., 1996.

12.                       Перевозный А.В. Педагогические основы дифференциации современного образования. - Мн., Академия последипломного образования, 1998.

13.                       Пєхота О.М. Освітні технології: навчально – методичний посібник. – К.: А.С.К., 2002.

8.  Пилипенко А.Т., Починок В.Я., Середа Ч.П., Шевченко Ф.Д. и др.,
Справочник по злементарной химии. - Киев: "Наукова думка", 1985.

9.           Рубинштейн С.Л., Проблемьі общей психологии. - Москва: "Педагогика", 1976.

14.                       Ситник Г. Технології превентивного виховання школярів: Практичний посібник. – Рівне: Юлат, 1999

15.                       Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. Посібн./ О.І.Пометун, Л.В.Пироженко; За ред. О.І.Пометун. – К.: А.С.К., 2003.

16.                       Фримантл М. Химия в действии. В двух частях. – т.2 – М.: Мир, 1991.

17.                       Хаггард Г.Р. Клеопатра – владычица зари. М.; Художественная литература, 1991.

18.                       Шулдик В.І. Методика організації пізнавальної діяльності школярів на уроках біології: Посібник. – К.: Наук. світ, 2002.

19.                       Якиманская И.С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе. - М., 1996.

20.                       Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. – К.; Партнер, 1997.