Дисоціація електролітів. Ступінь дисоціації.
Дисоціація кислот. При розгляді рівнянь електролітичної дисоціації різних
кислот
HCl >
H+ + Cl-
HNO3 >
H+ + NO3-
H2SO4 >
2H+ + SO42-
видно, що в
розчинах кислот обов'язково присутні іони гідрогена, наявністю яких можна пояснити ряд характерних для кислот властивостей: їх
розбавлені розчини мають кислий смак; при взаємодії з основами вони утворюють
солі.
З погляду теорії
електролітичної дисоціації, кислотами називають електроліти, які утворюють у водних розчинах
позитивно заряджені іони гидрогена і не дають ніяких інших позитивних іонів.
NaHSO4 > Na+ + H+
+ SO42-
Кисла сіль зберігає в якійсь мірі властивості кислоти,
оскільки окрім іонів металу в розчині присутні іони гідрогена.
Дисоціація основ. При розгляді рівнянь електролітичної дисоціації
розчинних у воді основ
NaOH >
Na+ + OH-
KOH >
K+ + OH-
Ca(OH) 2 > Ca2+ + 2OH-
видно, що в
розчині присутні негативно заряджені гідроксид-іони, які зумовлюють спільні для
основ властивості. Вони взаємодіють з кислотами, утворюють солі.
Як і кислотам, основам
можна дати визначення, виходячи з характеру електролітичної дисоціації.
Основами називаються електроліти, які у водних розчинах утворюють негативно
заряджені гідроксид-іони і не дають ніяких інших негативних іонів.
У тому випадку, коли в розчині речовини, окрім негативно заряджених
гідроксид-іонів присутні і негативно заряджені іони кислотного залишку,
електролітичній дисоціації піддається не основа, а основна сіль.
Дисоціація солей. Нормальні солі (середні) при розчиненні у воді
утворюють позитивно заряджені іони металу і негативно заряджені іони кислотного
залишку
NaCl >
Na+ + Cl-
Al(NO3)3 >
Al3+ + 3NO3-
K3PO4 >3K+ + PO43-
З погляду теорії
електролітичної дисоціації середньою сіллю називається електроліт, який у водних розчинах утворює
позитивно заряджені іони металу і негативно заряджені іони кислотного залишку.
Ступінь електролітичної дисоціації.
Здатність електроліта дисоціювати на іоні кількісно оцінюється за допомогою
ступеня дисоціації a.
Ступінь дисоціації a - це відношення
числа моліів електроліту, який розпався на іони, до його загальної концентрації
в розчині.
Якщо позначити число молів продисоційованого електроліту через Сдис(моль/л), а загальну концентрацію
– Сзаг(моль/л), то ступінь електролітичної дисоціації a дорівнює:
a = Сдис/Сзаг.
З цього виразу видно, що a може змінюватися від нуля до одиниці, тобто 0£a£.Ступінь дисоціації виражають і у відсотках. Для
цього відповідне значення в частках від одиниці необхідно помножити на 100.
За величиною ступеня дисоціації 0,01 - 0,1 н. розчинів всі електроліти
діляться на сильні і слабкі.
До сильних електролітів відносяться речовини, які в розчинах дисоціюють практично повністю. Це – більшість солей ( у таблиці
розчинності – р – розчинні); кислоти: H2SO4, HNO3, HClO4, HSCN, HMnO4, H2MnO4, H2Cr2O7, H2CrO4,, HCl, HBr, HI; гідроксиди лужних і
лужно-земельних металів. Ступінь дисоціації сильних електролітів практично не
залежить від концентрації розчину, а відхилення значення a від 1 або 100% пояснюється для них утворенням так
званих асоціатів.
Слабкі електроліти в розчинах дисоціюють частково. До них
належать більшість органічних кислот і основ, неорганічні кислоти H2CO3, H2S, H2SiO3, H3AsO3, HCN, HF, HClO, HNO2
і NH4OH.
Характерною особливістю слабких електролітів є встановлення в розчині
динамічної рівноваги між іонами і молекулами розчиненої речовини:
СH3COOH >
CH3COO- + H+.
Із зменшенням
концентрації розчину рівновага зміщується праворуч, тобто дисоціація кислоти
посилюється і таким чином збільшується ступінь електролітичної дисоціації.
Величина ступеня дисоціації електроліту окрім хімічної природи речовини і
концентрації розчину залежить і від природи розчинника. Так, розчин HCl
у воді є
сильним електролітом, а бензоловий розчин HCl практично не проводить
електричний струм.
Ступінь електролітичної дисоціації визначають експериментально за величиною
ізотонічного коефіцієнта або вимірюванням електропроводності розчинів різних
концентрацій.
Позначивши через С загальну концентрацію
електроліту (моль/л), a - ступінь його дисоціації, а n – число іонів, на яке дисоціює молекула електроліту, одержимо:
i = С(1 - a) + Сna\ С
або
a = i – 1/ n – 1
За цією формулою розраховують a, коли відомі величини Dtзам, Dtкип, Росм, Dр розчину електроліту.
Немає коментарів:
Дописати коментар